Артеріальна гіпертензія під час вагітності - спільна проблема терапевтів та акушер-гінекологів.
Артеріальна гіпертензія (АГ) є однією з найважливіших пробем, які виникають під час вагітності. Вона ускладнює 8-10% усіх вагітностей і нерідко стає причиною материнської захворюваності та смертності, підвищуючи ризик виникнення відшарування плаценти, синдрому дисемінованого внутрішньосудинного зсідання (ДВЗ), крововиливу в мозок, печінкової та гострої нирокової недостатності (ГНН).
АГ під час вагітності може бути виявом попереднього патологічного процесу (есенціальної гіпертензії (ЕГ), хронічного гломерулонефриту чи піелонефриту, тощо), або станом, безпосередньо спровокованим вагітністю.
Грунтуючись на клінічних ознаках та особливостях патогенезу Lindheimer i Katz [36] розробили класифікацію АГ вагітних, яка була схвалена робочою групою з вивчення підвищеного артеріального тиску (АТ) в даної категорії хворих Американського Коледжу акушерства та гінекології [30, 33].
Виділяють наступні категорії:
хронічна гіпертензія;
прееклампсія (еклапсія);
хронічна гіпертензія зі схильністю до переходу в прееклампсію;
пізня, або транзиторна гіпертензія.
Хронічна гіпертензія (ХГ) - це стан коли підвищення АТ було притаманне хворій ще до початку гестації. Найчастіше це є ЕГ, проте до цієї категорії належать і різіні випадки вторинної АГ, спричиненої хронічним хломерулонефритом (ХГН), хронічним піелонефритом (ХПН), стенозом нирокової артерії, феохромоцитомою, первинним альдестеронізмом, коартацією аорти чи іншими етіологічними факторами (табл. 1). За цих обставин АГ може бути діагностована ще до вагітності, або до 12 тижнів останньої. Цим вона різниться від прееклампсії, при якій АТ рідко підвищується в такі ранні терміни [30, 33]. Діагностика ХГ ускладнюється у випадках, коли до вагітності жінці не проводилося вимірювання АТ або якщо під час періоду гестації вона не спостерігалась лікарем. Річ у тім, що АТ знижується впродовж другого триместру вагітності й на початку, підвищуючись до рівня АГ (понад 140/90 мм рт.ст.) аж вкінці гестаційного періоду [27]. У даній ситуації перед лікарем виникає проблема диференціації ХГ від гіпертензії, спровокованої самою вагітністю. Істотними ознаками, що свідчать на користь ХГ, туту можуть бути відсутність протеїнурії і нормальний рівень сечовини в плазмі крові (табл. 1).
Окрім того для ХГ вагітних притаманні клінічні ознаки ретинопатії і артеріо-венозні перехрести ексудати на очному дні.
У більшості жінок при ХГ вагітність протікає без ускладнень і завершується сприятливо. Однак, у 15% випадків таке підвищення АТ стає фактором ризику ускладнень і відставання розвитку плоду, передчасних пологів, відшарування плаценти, ГНН, гіпертензивних кризів.
Такі ускладнення переважно виникають у жінок віком понад 30 років з тривалим анамнезом гіпертензії [30, 33].
Хронічна гіпертензія зі схильністю до переходу в прееклампсяю зумовлена певними обставинами за яких прогресує підвищення АТ і з’являється (чи збільшується раніше виявлена) протеїнурія. Водночас може розвинутися водянка. Суттєве значення для переходу ХГ в прееклампсія надають загостренню певного процесу, який супроводжував саме підвтщення АТ. У такої категорії хворих нерідко виникають ургентні стани, які несуть небезпеку для плоду [36].
Транзиторна гіпертензія вагітних характеризується підвищенням АТ в пізні терміни гестації або впродовж перших 24 год після пологів без попередньо існуючої гіпертензії і за умови відсутності інших ознак прееклампсії. Вона, як правило, має сприятливий прогноз і діагностується, в основному, ретроспективно. Нормалізація АТ відбувається в таких хворих відразу ж після пологів (до 10 днів). наслдіки такої вагітності сприятливі, проте гіпертензивний синдром може бути притаманний хворій і під час наступних вагітностей.
Приблизно в десятої частини вперше вагітних жінок з попередньо нормальним АТ впродовж останнього триместру, або відразу ж після пологів, виникає АГ, клінічно маніфестуючи синдромом, який діста назву прееклампсія...
